Когнітивна дисфункція собак

 

Введення до КДС

Когнітивна дисфункція собак (КДС) — це форма деменції, що вражає собак похилого віку 1, й хоча її неможливо вилікувати, клінічні ознаки можна контролювати, а прогноз покращити за умови раннього виявлення та втручання 2,3. Імовірно, це захворювання є поширенішим, ніж заведено вважати 4, оскільки власники собак часто пояснюють ці ознаки частиною нормального процесу старіння та/або вважають, що вони не піддаються лікуванню 5, і тому не обговорюють свої проблеми з ветеринарним лікарем 1. Дійсно було підраховано, що приблизно 22,5–68 % собак похилого віку мають принаймні одну ознаку когнітивної дисфункції 1,3,6, хоча це не означає, що в них обов'язково є КДС, оскільки ознаки можуть бути пов'язані з іншими проблемами, наприклад хронічним болем. Відповідно, КДС — це важливе захворювання, про яке повинні знати ветеринарні спеціалісти, і його потрібно активно обговорювати з власниками для покращення здоров'я та добробуту собак похилого віку (рисунок 1). У цій статті ми розглянемо основні ознаки, діагностику й диференціальну діагностику КДС, а також обговоримо варіанти лікування та надамо огляд цього захворювання.

Прояви та етіологія

КДС — це захворювання тварин похилого віку, а тому зустрічається у геріатричних пацієнтів; зазвичай про нього повідомляють з 11-річного віку, хоча це залежить від розміру собаки та типової тривалості життя певної породи. У певних дослідженнях повідомляється, що в сук частіше діагностують КДС 1 .Однак вважається, що кастровані кобелі та собаки менших порід більш схильні до прояву ознак КДС, а стан кастрованих собак може погіршуватися швидше 6

.

Поведінкові ознаки КДС часто описують за допомогою абревіатури DISHA 7

, але також можуть використовуватися абревіатури DISHAA і DISHAAL, з додатковою літерою «А», що означає тривогу або апатію (anxiety або apathy), і літерою «L», що означає навчання (learning) 7

Landsberg GM, Hunthausen WL, Ackerman LJ. The effects of aging on behavior in senior pets In: Behavior Problems of the Dog and Cat. St Louis, MI; Elsevier; 2003;107-134

,8

Landsberg GM, Denenberg S. Behaviour problems in the senior pet. In: BSAVA Manual of Canine and Feline Behavioural Medicine. Gloucester, BSAVA; 2018;127-135. DOI: 10.22233/9781905319879.12

. Незалежно від того, якій абревіатурі віддається перевага, важливо розуміти, що в багатьох випадках існують ширші емоційні проблеми, пов'язані з темпераментом, настроєм і безпосередніми емоційними реакціями, такі як депресивні стани, погана переносність фрустрації або підвищена потреба в увазі, на додаток до класичніших реакцій уникнення, пов'язаних з тривогою. У таблиці 1 наведено класичні ознаки DISHA та важливі диференціальні відмінності, на котрі потрібно зважати. На початкових етапах собаки дуже різняться за відомими ознаками, при цьому не спостерігається жодної закономірності 9

Madari A, Farbakova J, Katina S, et al. Assessment of severity and progression of canine cognitive dysfunction syndrome using the CAnine DEmentia Scale (CADES). Appl. Anim. Behav. Sci. 2015;171;138-145. 171: DOI: 10.1016/j.applanim.2015.08.034

, тому раннє виявлення цього захворювання може бути складним завданням. Однак КДС — це прогресуюче захворювання, тому з часом, зазвичай, з'являються нові ознаки, а це означає, що не так важливо відстежувати ці випадки з моменту появи перших ознак, навіть якщо діагноз не був поставлений на той момент. Насправді багато власників звертаються до ветеринарного лікаря лише тоді, коли певні ознаки викликають проблеми у собаки або в них самих. Наприклад, раптова втрата раніше відомої поведінки (наприклад, повернення на повідець, коли собаку відпускають з повідця), сечовиділення чи дефекація в приміщенні (рисунок 2), значно знижена активність/взаємодія з господарями або нічні пробудження. У цих випадках власник зосереджується на поведінковій проблемі, але важливо розуміти, що проблема може бути складнішою через потенційну роль первинних нейродегенеративних змін, пов'язаних з КДС. Важливість ретельного збирання анамнезу під час консультацій неможливо переоцінити, оскільки багато власників можуть не знати про важливі ознаки або вважати, що їх можна виправити, часто припускаючи, що помічені зміни є частиною неминучого процесу старіння. Профілактичні огляди і планові візити (наприклад, для вакцинації) дають можливість активно розпитувати власників про ознаки КДС.

 

 

 

КДС використовують як модель хвороби Альцгеймера в людини, тому не дивно, що ця патологія інтенсивно вивчається 10. Зміни, виявлені в мозку собак, уражених КДС, охоплюють зменшення маси мозку, зменшення об'єму лобової частки, атрофію кори, зменшення щільності нейронів, збільшення розміру шлуночків і збільшення кількості бета-амілоїдних бляшок 7. У людини фібрили, що складаються з тау-білка, також спостерігаються при хворобі Альцгеймера, але ця патологія частіше зустрічається у котів (у яких за збігом обставин зазвичай не виявляють амілоїдних бляшок, що зустрічаються у людей і собак). З огляду на те, що ураження є незворотними, а його причинно-наслідковий зв'язок недостатньо встановлений, ця патологія не буде розглядатися далі.

Діагностика КДС

КДС є діагнозом виключення, оскільки не існує достовірних прижиттєвих діагностичних досліджень. Передбачуваний діагноз встановлюють на підставі інформації, наданої власником, і виключення інших захворювань, які можуть бути причиною клінічних ознак 4. З огляду на наявні ознаки, існує багато можливих диференціальних діагнозів, які необхідно виключити (таблиця 1), а отримана від власників інформація є центральною для клінічної діагностики КДС; для полегшення цього процесу з погляду швидкості, послідовності та повноти, наявні різні скринінгові опитувальники 11. Деякі з них власники можуть заповнити самостійно, наприклад Шкалу оцінки когнітивної дисфункції собак (CCDR) 12, яку можна дати власнику для заповнення перед оглядом у лікаря, а потім обговорити під час консультації (див. блок 1). Інші опитувальники можна заповнити під час консультації, наприклад Шкалу вікових когнітивних та афективних розладів (ARCAD) 13.

З досвіду авторів, шкала CCDR проста у використанні й може бути надана власникам для заповнення вдома, якщо у ветеринара виникли підозри на наявність КДС на підставі первинної інформації, отриманої під час консультації (наприклад, під час збирання анамнезу при плановій бустерній вакцинації). Це дозволяє власнику замислитися над старінням свого улюбленця та створює можливість для його залучення до проактивного геріатричного догляду.

Беручи до уваги занепокоєння щодо заниження рівня захворюваності на КДС та можливість появи малопомітних, але прогресуючих клінічних ознак, власникам рекомендується заповнювати відповідний опитувальник кожні 6 місяців для своїх геріатричних собак. Це дозволяє на ранній стадії виявити можливу КДС і провести втручання для поліпшення результатів лікування 12, оскільки допомагає відрізнити нормальне зниження когнітивних функцій, пов'язане зі старінням, від дисфункції.

На додаток до збирання анамнезу та отриманої інформації, важливо також перевірити можливі диференціальні діагнози. Діагностичні дослідження залежать від наявних ознак у кожному конкретному випадку; варто зазначити, що часто зустрічаються супутні захворювання. Якщо інші диференціальні діагнози виключено, можна встановити попередній діагноз КДС, але якщо клінічна картина ускладнена супутніми захворюваннями зі схожими ознаками, необхідно використовувати клінічне мислення й ретельно пояснити клієнтові невизначеність ситуації. Завжди доцільно розглядати можливість діагнозу КДС, коли стан пацієнта з супутніми клінічними ознаками не покращується або не стабілізується, як очікувалося, або якщо відбувається раптове погіршення чи прогресування симптомів. Так само потрібно розглянути можливість залучення не пов'язаних патологій у випадках КДС, які демонструють подібну картину змін. 

 Загальні диференціальні ознаки КДС

Існує багато захворювань, які мають схожу картину з КДС, і важливо розглянути кожне з них для кожного випадку підозри на КДС.

Дискомфорт

Хронічний дискомфорт може імітувати багато ознак КДС, зокрема зміни соціальної взаємодії, циклів сну й неспання, дефекацію або сечовипускання в помешканні та рівень активності. Наприклад, собака, який став більш замкнутим і менш схильним до взаємодії з власником або іншими тваринами в помешканні, може відчувати біль через остеоартрит й тому неохоче або повільно підводиться (рисунок 3); він може проводити більше часу в положенні лежачи або менш охоче взаємодіяти та гратися з іншими собаками в помешканні, оскільки це може загострити дискомфорт. У деяких випадках між собаками може раптово виникнути агресивна поведінка, оскільки тварина, яка відчуває дискомфорт, прагне запобігти та відбити таку взаємодію. Хронічний дискомфорт може бути складно розпізнати, особливо якщо собака все ще може брати участь у деяких звичних видах діяльності (таких як щоденні фізичні вправи), оскільки безпосередня мотивація вийти на прогулянку переважає будь-який дискомфорт, принаймні в короткостроковій перспективі. Часто в таких випадках під час клінічного обстеження тварини можуть не демонструвати явних ознак, що створює додаткові діагностичні труднощі. Загалом, якщо є підозри на дискомфорт, потрібно провести пробне знеболення протягом щонайменше 4–6 тижнів для оцінки ролі хронічного дискомфорту. Важливо пояснити власникам, що типова відповідь на пробне знеболення буде повільною і, можливо, малопомітною, тому для фіксації цих змін надзвичайно корисно вести поведінковий щоденник. Крім того, поступове погіршення стану після припинення знеболення може бути єдиною ознакою, яка підтверджує підозру на дискомфорт.

Зміни слуху, зору та нюху

Втрата слуху, зору та нюху може нагадувати деякі з ознак DISHA 14. Наприклад, собака з погіршеним зором може неохоче виконувати фізичні вправи, триматися ближче до господарів на прогулянках або виглядати дезорієнтованим (рисунок 4). Ретельне фізикальне обстеження та збирання анамнезу, особливо пов'язаного з цими сферами, можуть бути корисними заходами для оцінки ролі порушень функцій органів чуття.

Системні захворювання

Патології, що зачіпають багато основних органів, також можуть призводити до появи ознак, що імітують КДС.Приміром, зниження рівня активності може бути спричинене дисфункцією серцево-судинної, дихальної, ниркової або ендокринної систем, тому ветеринарний лікар повинен бути обережним, щоб не підходити до справи з упередженим уявленням про причину. Якщо собака відповідного віку, необхідно розглянути потенційну роль КДС наряду із цими захворюваннями. Необхідно провести діагностичні дослідження для підтвердження або виключення медичних факторів, які можуть впливати на виявлені ознаки.

Нормальне зниження когнітивних функцій 

У процесі старіння собаки, як і люди, переживають погіршення когнітивних функцій. Описані вище опитувальники допомагають відрізнити погіршення когнітивних функцій від когнітивної дисфункції 12. У деяких собак когнітивні функції залишаться без змін, тоді як в інших з'являться ознаки дисфункції, тому важливо заповнювати опитувальники кожні 6 місяців, або частіше, якщо це потрібно для виявлення ознак дисфункції.

Варіанти ведення та лікування

Хоча КДС неможливо вилікувати, раннє втручання може допомогти сповільнити прогресування та покращити якість життя як собаки, так і власника 15,16. Варіанти лікування охоплюють лікарські засоби, кормові добавки, зміну раціону, навколишнього середовища та поведінки. Дослідження показують, що найефективнішою є комбінація змін навколишнього середовища та раціону /кормових добавок 17.

Крім того, в разі потреби можна застосовувати симптоматичне лікування. Наприклад, якщо тварина страждає від нічних пробуджень, попри те, що всі інші ознаки добре піддаються лікуванню за допомогою зміни раціону та навколишнього середовища (й були проведені перевірки для виключення супутніх захворювань), то можна розглянути такі варіанти лікування:

• Встановлення нічного режиму для сприяння спокійному стану, наприклад прогулянки та годування ввечері, закриття вікон шторами для зменшення світла/шуму.

• Лікарські засоби, які можуть сприяти сну безпосередньо або внаслідок корисної «побічної дії» (наприклад, хлорфенамін або мелатонін).

У таких випадках важливо, щоб ветеринарний лікар тісно взаємодіяв з клієнтом і обговорював з ним поведінку, яка викликає занепокоєння. Як і при будь-якому хронічному захворюванні, власники тварин можуть відчувати розчарування й засмучення від лікування та відсутності усунення клінічних симптомів, тому важливо застосовувати емпатичний підхід. Також запорукою успіху є ефективна комунікація щодо варіантів лікування, оскільки власник повинен розуміти, що клінічні ознаки навряд чи повністю зникнуть, але мета полягає в зменшенні швидкості прогресування й контролі конкретних симптомів у міру потреби. Також важливо обговорити потенційні ризики та переваги кожного варіанту лікування, особливо у світлі супутніх проблем зі здоров'ям, які можуть бути присутніми в літніх пацієнтів.

Прагматичні зауваження

З огляду на поширеність КДС, ветеринарні лікарі, які надають первинну допомогу, імовірно, часто зустрічаються з такими пацієнтами, а різноманітність варіантів лікування на перший погляд може здатися приголомшливою. Однак важливо пам'ятати, що для досягнення максимальної користі для конкретного пацієнта потрібно застосовувати комбінацію методів лікування. Рекомендується індивідуальний підхід, при якому лікування підбирають на підставі повідомленої проблеми (проблем) собаки, а також інших факторів, що стосуються тварини (наприклад, супутніх захворювань) і власника (наприклад, способу життя, часу й здатності до фізичних вправ). Основна мета — покращити якість життя пацієнта та клієнта шляхом стабілізації або лікування симптомів, про які було повідомлено.

Завжди потрібно поважати й зважати на самостійність і побажання власника щодо оцінки лікування та витрат на нього, але це не означає, що не можна заохочувати зміну поведінки, пов'язану з власником. Часто необхідний прагматичний підхід, оскільки може бути недоцільним проводити стільки діагностичних досліджень, скільки необхідно. Також можливі поведінкові прояви, на які власник не вважає за потрібне звертати увагу, оскільки не бачить у них проблеми або мириться з ними за умови, що його собака має прийнятну для нього якість життя. Кейси, наведені у блоках 2 й 3, ілюструють певні труднощі, з якими можна зіткнутися, й відповідні способи дій, а також підкреслюють важливість клінічних навичок, комунікації та професійного судження для створення індивідуального плану дій, який може бути дуже корисним для ветеринарного лікаря, а також значно покращить якість життя як для собаки, так і його власника.

Собак похилого віку потрібно регулярно обстежувати на наявність ознак КДС 12, а результати заповнення опитувальника потрібно заносити до стандартних клінічних записів (рисунок 5). Для собак з ознаками КДС, які добре піддаються лікуванню, може бути достатньо огляду кожні 3–6 місяців, тоді у випадку, коли ознаки прогресують або ще не стабілізувалися, знадобляться частіші візити до лікаря. Для собак, які демонструють постійні ознаки або раптове погіршення стану, важливо перевірити наявність будь-яких супутніх проблем зі здоров'ям, які могли розвинутися або прогресувати з моменту встановлення діагнозу КДС. Наприклад, якщо у собаки, котрий раніше виявляв легкі ознаки дезорієнтації, раптом почала спостерігатися уринація та дефекація в приміщенні, важливо перевірити наявність таких захворювань, як остеоартрит, що впливає на здатність собаки ходити в туалет надворі (наприклад, сходинки для виходу надвір, значна відстань від місця відпочинку до саду або слизька підлога), захворювання нирок, печінки або ендокринної системи (що призводить до поліурії/полідипсії (ПУ/ПД) і, можливо, інфекції сечовидільних шляхів, що сприяє цьому).

Висновок

КДС — це прогресивне захворювання, тому буває важко передбачити відповідь на лікування або спрогнозувати швидкість прогресування захворювання. Очевидно, що пацієнти з супутніми захворюваннями мають обережніший прогноз. Власників потрібно заохочувати стежити за основними ознаками (а не лише за тими, що викликають первинне занепокоєння) та інформувати їх про рівень і тип допомоги, яка може бути надана їхньому улюбленцю для покращення якості життя. Хоча результат важко передбачити, такий підхід гарантує використання всіх можливостей і сприятливий результат у багатьох випадках, що може принести величезне задоволення всім учасникам процесу.