Харчування котів похилого віку

Вступ

 Лише відносно недавно для котів було визначено життєві стадії, хоча вони дещо відрізняються в різних організаціях (таблиця 1). Згідно з настановою Американської асоціації ветеринарних лікарень (AAHA) та Американської асоціації ветеринарів-фелінологів (AAFP) 2021 року, стадії життя котів поділяються на п'ять категорій: кошеня (від народження до одного року), молода доросла тварина (1–6 років), зріла доросла тварина (7–10 років) і тварина похилого віку (>10 років), з додатковою стадією «кінець життя», яка може бути в будь-якому віці 2. Міжнародне товариство медицини котів (ISFM) визначає стадії дещо інакше: кошеня (народження — 6 місяців), молода (7 місяців — 2 роки), доросла (3–6 років), зріла (7–10 років), літня (11–14 років) і суперлітня (15+ років) тварина 1. Окрім цих відмінностей, дедалі глибше розуміння різних життєвих стадій у наших домашніх тварин означає, що зараз зростає інтерес до оцінки відмінностей у харчуванні між цими стадіями, зокрема, під час старіння. Хоча такі організації, як Асоціація американських контролюючих органів з кормів (AAFCO) та Європейська федерація виробників кормів для домашніх тварин (FEDIAF), розробили настанови та рекомендації щодо годівлі у період росту (який FEDIAF поділяє на ранню та пізню фази росту), репродукції та дорослих тварин, не існує жодних настанов для домашніх тварин похилого віку. Це є проблемою, оскільки розуміння того, як доглядати за домашніми улюбленцями похилого віку, стає дедалі важливішим в міру старіння їхньої популяції; у США приблизно 20–40 % котів належать до категорії «літніх» і «суперлітніх» 3 (рисунок 1).

Таблиця 1. Описи стадій життя за визначенням провідних ветеринарних організацій, що займаються питаннями здоров'я котів.

Хоча вже проведено кілька досліджень щодо харчування котів похилого віку, бракує досліджень, присвячених конкретним поживним речовинам, як основним, так і тим, які, на нашу думку, можуть бути корисними поза межами основних вимог до раціону. У цій статті ми розглянемо харчування за основними поживними речовинами та обговоримо все, що відомо на сьогодні, а також ті аспекти, які, на нашу думку, є важливими для котів похилого віку на основі сучасних наукових даних.

Загальна перетравлюваність/калорійність раціону

Що стосується здатності перетравлювати корми, відомо, що в дорослих і літніх котів знижується засвоєння поживних речовин: до 33 % котів мають знижену здатність перетравлювати жири, а приблизно 20 % — білки 4. Крім того, нещодавні дослідження показали, що зниження маси тіла літніх котів, як тих, що вважаються «здоровими», так і «нездорових», може бути, принаймні частково, пов'язане зі зниженням здатності перетравлювати поживні речовини. Крім того, в котів похилого віку часто спостерігається втрата безжирової маси тіла та зниження оцінки кондиції м'язів, що може бути частково пов'язано зі зниженням перетравлюваності білків, яке призводить до негативного азотистого балансу 5. Крім того, виникає питання, чи є рекомендована кількість білка достатньою для підтримання азотного балансу та збереження безжирової маси тіла котів, чи, можливо, слід переглянути ці норми в бік збільшення 6.

Існують й інші причини, окрім зниженої перетравлюваності раціону, які можуть призвести до втрати маси тіла та безжирової маси тіла у тварин похилого віку. У літніх людей знижуються нюх і смак, і цілком ймовірно, що подібне відбувається й з іншими видами тварин 7. Стратегії для покращення ситуації включають пропонування раціонів із різноманітними ароматами та смаками, а також подачу корму з оптимальною температурою 37 °C 8 (рисунок 2). Захворювання також може призвести до зниження апетиту та інтересу до їжі через біль (наприклад, при стоматологічних захворюваннях), порушення метаболізму (наприклад, уремічні токсини при хронічній хворобі нирок (ХХН) або підвищене вироблення цитокінів при запальних захворюваннях) та/або лікарські засоби (наприклад, хіміотерапевтичні препарати, які можуть безпосередньо впливати на смак кормів).
Захворювання, які часто зустрічаються в котів похилого віку, також можуть безпосередньо впливати на втрату ваги та м'язової маси, як, наприклад, гіпертиреоз, хронічна ентеропатія, лімфома та цукровий діабет. Насамкінець як у собак, так і у котів було описано саркопенію — або втрату безжирової маси тіла, пов'язану зі старінням і не пов'язану із захворюваннями 9.

Тому літнім, навіть здоровим, котам може знадобитися більше калорій для підтримання маси тіла, й часто раціон, який має кращу перетравлюваність, може сприяти кращому засвоєнню поживних речовин. Виробники надають рекомендації з годування для забезпечення середньої оцінки потреб, але в окремих тварин вони можуть відрізнятися до ±50 % від середнього показника 10. У всіх котів, що вважаються літніми та тваринами-довгожителями потрібно регулярно оцінювати масу тіла, проводити оцінки кондиції тіла та м'язів, а також коригувати калорійність та, імовірно, сам раціон (рисунок 3).

Волога в раціоні

У тварин похилого віку може виникнути зневоднення через зниження відчуття спраги, зменшення рухливості та/або захворювання 11, але оцінити стан гідратації пацієнта може бути складно, оскільки клінічні ознаки зневоднення не є постійними, навіть попри значну втрату води 12. Тому важливо заохочувати котів похилого віку до споживання води, навіть якщо вони не виглядають явно зневодненими (рисунок 4). Основним завданням є забезпечення тварини чистою та свіжою водою. Водночас можна підвищити споживання рідини, пропонуючи котам вологий корм. Захворювання зубів є поширеним явищем серед котів, за даними одного дослідження, на них страждають понад 50 % котів похилого віку 13, тому, якщо є ознаки дискомфорту в порожнині рота або зниження здатності до пережовування, годування вологим кормом може виявитися певною мірою корисним (поряд з іншими заходами, спрямованими на усунення основної проблеми) (рисунок 5). До інших захворювань, при яких важливо забезпечити достатню кількість вологи в раціоні, належать хронічна хвороба нирок (ХХН) та всі форми сечокам’яної хвороби. Однак важливо пам'ятати, що в разі збільшення вмісту вологи в раціоні також зменшується калорійність раціону. Тому важливо переконатися, що кількість корму відповідає щоденним потребам кота, а рівень споживання залишається достатнім. Якщо коту важко споживати необхідну добову норму, для задоволення енергетичних потреб можна використовувати змішане годування або сухий корм.

 

Білки (протеїни)

  Хоча відомо, що в окремих котів похилого віку здатність перетравлювати білки знижується, оптимальний рівень цих речовин у раціоні здорових літніх котів досі залишається предметом дискусій. Зважаючи на те, що хронічна хвороба нирок (ХХН) є поширеним діагнозом серед літніх котів (за деякими оцінками, 30–40 % тварин віком понад 10 років страждають на це захворювання (14)), а зниження вмісту білків у раціоні зазвичай рекомендується на пізніх стадіях ХХН, інколи висловлюють думку, що обмеження білків для всіх літніх котів може бути доцільним. Однак немає достатніх доказів на підтвердження того, що зменшення кількості білків в раціоні з віком котів зменшує ризик виникнення ХХН. Крім того, як згадувалося вище, саркопенію реєструють у котів уже в 7-річному віці, тому, враховуючи знижену здатність перетравлення протеїнів у котів похилого віку, зменшення кількості білків в раціоні може підвищити ризик розвитку саркопенії. Отже, оскільки коти є облігатними м’ясоїдами і мають високу потребу в білках, ці фактори свідчать про те, що низькобілкову дієту потрібно призначати лише котам з активною формою захворювання нирок і не рекомендувати її здоровим котам похилого віку в профілактичних цілях.

Жири

Як зазначалося раніше, у літніх котів може бути знижена перетравлюваність жирів, що може безпосередньо впливати на зниження засвоєння калорій, оскільки жири містять більше калорій на один грам, ніж вуглеводи або білки. Годування кормами з підвищеним вмістом жирів, зокрема дієтами з високоперетравними білками і вуглеводами, може бути ефективним варіантом для котів, які загалом є здоровими, але з часом втрачають вагу і в котрих погіршується вгодованість, або оцінка кондиції тіла (BCS). І навпаки, у разі надмірної ваги чи ожиріння у котів краще застосовувати дієти з нижчим вмістом жирів і відповідно меншою калорійністю. За оцінками Асоціації з профілактики ожиріння домашніх тварин у США у 2022 році 61 % домашніх котів страждали від надмірної ваги або ожиріння (15), а оскільки багато котів живуть довше, цілком імовірно, що ця статистика включає і тих, хто належить до категорії тварин похилого віку. Коти з ожирінням більш схильні до респіраторних, дерматологічних, стоматологічних захворювань або хвороб опорно-рухового апарату, а також захворювань сечовивідних шляхів і цукрового діабету, тому можна рекомендувати вищий рівень споживання жирів для котів, які ненавмисно худнуть, але можуть виникати ситуації, коли метою є саме схуднення, що вимагає нижчого рівня споживання жирів.

Вуглеводи

  Хоча вуглеводи не є обов’язковою поживною речовиною для котів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні енергетичних потреб і підтримці збалансованого співвідношення білків і жирів у загальному раціоні. Для здорових котів похилого віку, за відсутності станів, що вимагають ретельнішої оцінки вуглеводів (наприклад, цукрового діабету — рисунок 6), вміст вуглеводів зазвичай розглядають лише після визначення необхідних рівнів білків і жирів. Термічно оброблені вуглеводи, які легко перетравлюються та засвоюються котами, можуть зменшити потребу в глюкогенезі з білків, забезпечуючи організм доступним джерелом глюкози. Відсутні наукові докази, що легкоперетравлювані вуглеводи спричиняють ожиріння чи цукровий діабет у котів, тому уникати цієї поживної речовини немає підстав. Насправді саме високожирові дієти частіше призводять до ожиріння, тоді як зменшення вмісту жирів у раціоні можна компенсувати збільшенням частки білків та/або вуглеводів.

Неперетравлювані вуглеводи, або клітковина — це форма харчових волокон, які можуть сприяти здоров'ю шлунково-кишкового тракту. Ферментовані волокна (бурякова м’якоть, м'якоть цикорію, фруктоолігосахариди) використовуються кишковою мікробіотою, а кінцеві продукти ферментації, такі як коротколанцюгові жирні кислоти, можуть бути безпосередньо корисними для тварин в період старіння. Доведено, що для собак похилого віку раціон з високим вмістом загальної кількості харчових волокон знижує рівень аміаку в кишківнику 16, що є важливим фактором у випадках ХХН та печінкової енцефалопатії. Однак харчові волокна знижують калорійність раціону й можуть впливати на смакові якості їжі, тому індивідуальне дотримання правильного балансу для кожної тварини – це ключовий фактор.

Вітаміни та мінерали

Фосфор і кальцій-фосфорне співвідношення

 Хоча немає достатніх доказів того, що раціони з високим вмістом білків можуть спричинити ХХН у котів похилого віку, є дані, що дієти з підвищеним вмістом фосфору - можуть. У двох нещодавніх дослідженнях у когорті здорових котів було випробувано дієти з різним вмістом фосфору та співвідношенням кальцію та фосфору. Дієти з найвищим рівнем фосфору (більшість яких була з неорганічних джерел) і найнижчим кальцій-фосфорним співвідношенням спричиняли зміни в нирках у котів 17. Подальші випробування різних дієт з різними рівнями загального фосфору, неорганічних джерел фосфору та співвідношенням кальцію до фосфору показали, що високий рівень неорганічного фосфору спричиняє дозозалежний пік концентрації фосфору в плазмі крові, який перевищує рівень, характерний для органічного фосфору 18. Однак не всі форми неорганічного фосфору призводять до однакового підвищення концентрації фосфору в плазмі крові після споживання. Попри необхідність подальших досліджень у цьому напрямку, рекомендується уникати дієт з високим вмістом розчинних неорганічних фосфатів, а також раціонів із співвідношенням кальцію та фосфору менше ніж 1:1 19.

Однак потрібно визнати, що при виробництві кормів для домашніх тварин рівні білків і органічного фосфору здебільшого взаємопов'язані, тобто чим вищий рівень однієї з цих поживних речовин, тим вища імовірність того, що й уміст іншої також буде вищим. Нещодавно на ринку з'явилися нові дієти, зокрема терапевтичні раціони для лікування ранніх стадій ниркової недостатності, у яких така ймовірність знижена завдяки ретельному добору інгредієнтів. Водночас для багатьох фізіологічних кормів ситуація може бути протилежною.

Інші мінерали та вітаміни

Хоча коти будь-якого віку потребують повноцінного та збалансованого раціону з належним вмістом вітамінів і мінералів, у котів похилого віку можуть з’являтися додаткові дієтичні потреби, зумовлені змінами в обміні речовин та станом здоров’я. Через зниження здатності літніх котів перетравлювати жири можуть виникати порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів. Наразі відсутні дані про дефіцит цих вітамінів у котів похилого віку, пов'язаний із погіршенням абсорбції. Однак, якщо тварина отримує раціон, який недостатньо перетравлюється або не є повноцінним і збалансованим, а також втрачає вагу й м’язову масу, дефіцит основних поживних речовин може стати однією з можливих причин. 

Для тварин похилого віку можуть бути корисними антиоксиданти у вигляді вітамінів, таких як вітаміни С, Е та провітамін бета-каротин. Хоча вітамін С не є необхідною поживною речовиною для котів (оскільки вони можуть синтезувати його ендогенно), є певні докази того, що вищі рівні вітаміну Е та бета-каротину в раціоні котів можуть сприяти збільшенню тривалості життя 20. Хоча це не обов'язково є проблемою для здорових котів похилого віку, водорозчинні вітаміни, такі як вітамін В12, можуть втрачатися при підвищеній втраті води через поліурію або мальабсорбцію, тому для таких тварин можна розглянути можливість введення кормових добавок.

ЕПК та ДГК

  Одним із найпоширеніших захворювань у котів похилого віку є дегенеративне захворювання суглобів (ДЗС), або остеоартрит. Згідно з одним дослідженням, рентгенографічні ознаки ДЗС виявлені у 92 % котів віком понад 14 років 21. Хоча існує безліч видів харчових добавок, запропонованих для людей з цим захворюванням, дослідження з використанням ейкозапентаєнової кислоти (ЕПК) та докозагексанової кислоти (ДГК) є найпереконливішими в тому, що стосується користі від цих добавок. Одне дослідження показало, що коти з остеоартритом, які отримували добавки риб'ячого жиру, мали вищий рівень активності, меншу скутість, могли вище стрибати й демонстрували більшу взаємодію з господарем 22 (рисунок 7).

Поживні речовини при погіршенні когнітивних функцій

  Зі збільшенням кількості котів, які досягають вікових категорій «літніх» і «суперлітніх» («довгожителів»), погіршення когнітивних функцій і когнітивна дисфункція стають дедалі поширенішими й легше розпізнаються, навіть у тварин, які загалом вважаються здоровими. Ці зміни часто сприймаються як частина природного процесу старіння. Одне дослідження показало, що 36 % власників котів віком 7–10 років (категорія зрілі дорослі та літні) і 88 % власників котів віком 16–19 років (категорія суперлітні) повідомили, що в їхніх улюбленців розвинулися вікові поведінкові проблеми 23. Такі зміни можуть призвести до погіршення якості життя кота та його власника, тому існує велика зацікавленість у пошуку дієт та/або кормових добавок, які можуть сповільнити цей процес.

Було досліджено низку кормових добавок, проте результати виявилися неоднозначними. Окремі докази свідчать про ефективність S-аденозил-L-метіоніну (SAMe), а також є повідомлення про потенційну користь інших добавок, таких як мелатонін, L-теанін, гідролізати молочного білка та феромони. Втім, більшість із цих добавок використовувалися для зниження рівня загальної тривожності у котів, а не для лікування когнітивних порушень, пов’язаних зі старінням. Необхідні подальші клінічні випробування, спрямовані на вивчення впливу добавок на зниження когнітивних функцій. Середньоланцюгові тригліцериди (СЛТ) — це ще одна категорія поживних речовин, призначених для лікування когнітивної дисфункції в собак, але для котів необхідно провести додаткові дослідження. Попередні експерименти із застосуванням СЛТ у котів вказували на можливі проблеми зі сприйняттям смаку. Проте новіші дослідження свідчать, що цей ефект може бути менш значущим або навіть відсутнім (24 , 25). Останні дослідження направлені на вісь «кишківник — головний мозок» з ідеєю покращення функції мозку в період старіння. На додаток до досліджень із використанням СЛТ (які зосереджуються на дії кетонів і прямих ефектах середньоланцюгових жирних кислот), перспективними напрямками майбутніх досліджень, спрямованих на підтримку когнітивного здоров’я тварин похилого віку, є вивчення впливу пребіотиків та пробіотиків.

Висновок

Сьогодні багато виробників пропонують дієти та кормові добавки для котів похилого віку, часто спираючись на власні спостереження й припущення без проведення належних досліджень і глибокого розуміння справжніх потреб цієї групи тварин. Попри те, що наше розуміння впливу окремих поживних речовин поступово розширюється, харчові потреби котів похилого віку залишаються значною мірою невизначеними. Це різнорідна категорія тварин, для якої необхідно враховувати різні аспекти харчування, навіть якщо коти зовні виглядають здоровими. Уніфіковані рекомендації складно розробити через індивідуальні відмінності у стані здоров'я, фізіологічних потребах і способі життя. Тому харчові стратегії для котів похилого віку мають розроблятися на індивідуальній основі, з урахуванням особливостей кожної тварини. Оскільки популяція котів старіє, ми невпинно шукаємо способи краще зрозуміти їхні потреби та надати науково обґрунтовані рекомендації для супроводу літніх котів та котів-довгожителів.