Міжнародний ветеринарний науково-практичний журнал для спеціалістів у галузі охорони здоров'я тварин
Veterinary Focus

Увага

Ця стаття містить зображення, які можуть бути чутливими для дітей.

Номер випуску 33.3 Стоматологія

Мій підхід... Розростання ясен у собак

Опубліковано 01/10/2024

Автор(и): Christopher Sauvé

Також доступно: Français , Deutsch , Italiano , Español та English

Розростання ясен у порожнині рота собаки — це поширене явище серед стоматологічних пацієнтів; у цій статті розглянуто найпоширеніші патології, а також обговорено найкращі підходи до лікування.

Gingival enlargement in the dog

Ключові моменти

У більшості пацієнтів клінічні прояви розростання ясен (РЯ) не є патогномонічними, тому перед тим, як скласти остаточний план лікування, необхідно встановити діагноз.


При оцінці РЯ потрібно провести повне обстеження стану ротової порожнини, що передбачає візуальну оцінку, складання стоматологічної карти, діагностичну візуалізацію та повний опис ураження.


У деяких випадках може бути раціональним виконати як діагностику (інцизійна біопсія у вигляді гінгівектомії та гінгівопластики), так і лікування за одну процедуру


Гіперплазія ясен — це непухлинне реактивне запальне ураження, найчастіше спричинене гінгівітом/пародонтитом (зумовленим, в свою чергу, зубним нальотом), оклюзійною травмою та деякими лікарськими засобами.


Введення до проблеми розростання ясен

У первинній медичній допомозі регулярно використовують описовий термін «епуліс» для позначення вогнищевого збільшення ясен, але він також є неоднозначним. У перекладі з грецької мови «епуліс» означає «на яснах», і хоча цей описовий термін здається логічним, серед лікарів-практиків бракує ясності та узгодженості щодо того, що саме описує та означає «епуліс», а це може призвести до медичних помилок, невідповідного лікування та плутанини для клієнтів і колег. У сучасній ветеринарній стоматологічній практиці я рекомендую колективно уникати використання цього слова, а натомість рекомендую термін «розростання ясен» (РЯ) для опису вогнищевого розростання ясен за відсутності гістопатологічного діагнозу й невизначеного прогнозу. Отже, термін РЯ можемо визначати як доброякісне або злоякісне неопластичне ураження, або ж непухлинне реактивне пухлиноподібне ураження ясен 1.

Ця коротка стаття має на меті продемонструвати різноманітність цієї патології, яка може проявлятися у вигляді розростання ясен у порожнині рота собаки. Ми розповімо про важливість встановлення діагнозу РЯ за допомогою гістопатології та надамо інформацію про лікування й прогноз різних станів (зокрема, де це доречно, для проведення лікування та встановлення діагнозу за одну процедуру). Також буде надано рекомендації щодо виконання гінгівектомії та гінгівопластики в клінічних ситуаціях, коли є підозра на вогнищеву фіброзну гіперплазію, різновид гіперплазії ясен.

Крістофер Сове

Велика й глибока інцизійна біопсія є важливою для надання патологоанатому достатньої кількості тканини для правильної діагностики ураження. Поширеною помилкою в практиці первинної медичної допомоги є взяття поверхневих біопсій, які не відображають наявну патологію або мають ділянки некрозу, що призводить до помилкового діагнозу й невідповідного лікування.

Крістофер Сове

Як оцінити РЯ?

При оцінці РЯ обов'язково потрібно дотримуватися основних принципів COHAT (Complete Oral Health Assessment and Treatment — Повна оцінка та лікування здоров'я порожнини рота). COHAT передбачає візуальну оцінку; складання стоматологічної карти, що охоплює обстеження пародонту; діагностичну візуалізацію (внутрішньоротові рентгенограми або комп'ютерну томографію); вимірювання РЯ разом з описом, включно з зазначенням локалізації, форми, розміру, текстури, кольору тощо.

Для встановлення діагнозу проводять інцизійну біопсію аномальної тканини й надсилають її на гістопатологічне дослідження. Велика й глибока інцизійна біопсія є важливою для надання патологоанатому достатньої кількості тканини для правильної діагностики ураження. Поширеною помилкою в практиці первинної ветеринарної допомоги є взяття поверхневих біопсій, які не відображають наявну патологію або мають ділянки некрозу, що призводить до помилкового діагнозу й невідповідного лікування. Для взяття еліптичного інцизійного зразка я використовую або лезо скальпеля, або біопсійні щипці відповідного розміру (щипкова біопсія). За показаннями, краї біоптату зашивають шовним матеріалом, що розсомоктується. При педункулярному РЯ я часто надрізаю педункулярну ніжку на межі між патологічними та нормальними тканинами ясен. Тонкоголкова аспірація зазвичай не має діагностичного значення й не рекомендується.

У більшості пацієнтів клінічні прояви РЯ не є патогномонічними, тому діагноз повинен бути встановлений до створення остаточного плану лікування та обговорення з пацієнтом. Важливо пояснити пацієнту обґрунтування такого підходу, щоб забезпечити правильний вибір методу лікування, відповідний обсяг хірургічного втручання та належну системну оцінку (наприклад, стадіювання, оцінка вартових лімфатичних вузлів тощо).

У деяких випадках може спостерігатися чітка картина РЯ, і тоді може бути раціональним проведення під час однієї процедури як діагностики (інцизійна біопсія у вигляді гінгівектомії та гінгівопластики), так і лікування. Найпоширенішим прикладом цього є виявлення генералізованого РЯ в дорослих боксерів, породи, яка відома своєю гіперплазією ясен (найчастіше це тип, відомий як «вогнищева фіброзна гіперплазія»). Після обговорення з власником може бути доцільним виконання гінгівектомії та гінгівопластики для відновлення контуру ясен «якомога ближче до фізіологічного» й одночасного отримання репрезентативних зразків для гістопатологічного дослідження з метою підтвердження клінічної підозри на патологію.

Treatment of gingival hyperplasia in the dog includes resection

Гінгівектомія

Лікування гіперплазії ясен охоплює резекцію (шляхом гінгівектомії та гінгівопластики) надлишкової тканини та реконструкцію прикріплених ясен як з діагностичною, так і з лікувальною метою

Download the PDF

Гіперплазія ясен

Гіперплазія ясен — це непухлинне реактивне запальне ураження, яке може виглядати по-різному (рисунок 1). Найпоширенішими причинами є зумовлений зубним нальотом гінгівіт/періодонтит, оклюзійна травма та застосування певних лікарських засобів (найчастіше циклоспорину та амлодипіну) 2. Термін «вогнищева фіброзна гіперплазія» використовують для опису форми гіперплазії ясен, яка характеризується незначною гіперплазією епітелію, натомість визначається його щільною волокнистою сполучною тканиною 2.

Лікування гіперплазії ясен охоплює резекцію (шляхом гінгівектомії та гінгівопластики) надлишкової тканини та реконструкцію прикріплених ясен як з діагностичною, так і з лікувальною метою (див. наступну сторінку). Якщо оклюзійна травма стимулює формування гіперплазії ясен, рекомендується усунення неправильного прикусу. Якщо пацієнт отримує медикаментозне лікування, яке спричиняє гіперплазію ясен, потрібно розглянути альтернативні варіанти лікування, окрім реконструкції ясен.

Ці ураження часто створюють локальне середовище між РЯ та поверхнею зуба, яке сприяє швидкому накопиченню нальоту й зубного каменю; цей простір називають несправжнім карманом. Через це явище часто зустрічають різні стадії періодонтиту, пов'язаного з РЯ. Окрім усунення РЯ, курс лікування залежить від стадії захворювання періодонтиту та побажань власника, але може передбачати як хірургічне видалення, так і консервативніші варіанти лікування.

Гіперплазія ясен зазвичай рецидивує, але частоту рецидивів можна зменшити за допомогою ефективного контролю зубного нальоту. Це досягається щоденним домашнім доглядом і регулярним професійним чищенням зубів; останнє охоплює регулярне проактивне усунення несправжніх карманів за допомогою гінгівопластики з виникаючих гіперпластичних уражень ясен, і зазвичай проводиться щорічно.

gingival hyperplasia a
gingival hyperplasia b
gingival hyperplasia c

Рисунок 1. Усі три зображення демонструють гіперплазію ясен; усі вони були підтверджені гістопатологічним дослідженням.
© Крістофер Сове

Периферична одонтогенна фіброма

Периферичну одонтогенну фіброму (ПОФ) також інколи називають фіброматозним епулісом періодонтальної зв'язки (ФЕПЗ). Тривають дебати щодо правильної назви цього типу ураження 2, тому, щоб уникнути суперечок, ми будемо використовувати комбіновану абревіатуру ФЕПЗ/ПОФ. Клінічно це, як правило, екзофітні широкі гладенькі за текстурою утворення з неушкодженим епітелієм, але які можуть мати вигляд цвітної капусти (рисунок 2). Вважається, що ФЕПЗ/ПОФ виникає в ділянці прикріплення періодонтальної зв'язки до ясен, а в патогенезі передбачається певна роль реактивної гіперплазії 2. Ці ураження диференціюються від гіперплазії ясен/вогнищевої фіброзної гіперплазії, оскільки вони зберігають деякі ознаки фібробластів, що походять з періодонтальної зв'язки, на додаток до проліферативних мезенхімальних клітин 2. В ураженнях ФЕПЗ/ПОФ спостерігається різний ступінь мінералізації, який може бути представлений цементом, кістковою тканиною або комбінацією двох компонентів. Хоча це не завжди так, зміщення зубних рядів частіше спостерігається при доброякісних новоутвореннях, таких як ФЕПЗ/ПОФ. На діагностичних зображеннях (комп'ютерна томографія (КТ) або внутрішньоротова рентгенографія) не повинно бути видно, що ураження спричиняє лізис кісткової тканини (рисунок 3), хоча може бути присутня втрата кісткової тканини пародонта через наявність несправжнього кармана, утвореної ФЕПЗ/ПОФ.

presentations of FEPLO/POF a
presentations of FEPLO/POF b
presentations of FEPLO/POF c

Рисунок 2. Фотографії ілюструють різні прояви ФЕПЗ/ПОФ; всі вони були підтверджені гістопатологічним дослідженням.

© Крістофер Сове

Рекомендації щодо лікування ФЕПЗ/ПОФ різняться. Крайова резекція може бути належним способом усунення цих уражень; однак персистенція пухлини є поширеним явищем, тому радикальне лікування може полягати в хірургічному видаленні ураженого зубного ряду з альвеолопластикою та гінгівопластикою походження ФЕПЗ/ПОФ, або ж у резекції одним блоком 3.

CT images obtained during the diagnostic work-up a
CT images obtained during the diagnostic work-up b
intra-oral radiograph of the lesion

Рисунок 3. (a) і (b) — це КТ-зображення, отримані під час діагностичного обстеження уражень, показаних на рисунках 2a і b відповідно. Рисунок 3c — внутрішньоротова рентгенограма ураження, зображеного на рисунку 2c; у кожному випадку зверніть увагу на втрату кісткової тканини пародонта через несправжній карман, що утворився внаслідок ФЕПЗ/ПОФ.
© Крістофер Сове

Остеомієліт

Лікування остеомієліту в зубах верхньої або нижньої щелепи (рисунок 4) зазвичай полягає у видаленні відповідного зубного ряду із забором зразків тканин для посіву, видаленні уражених тканин і призначенні системних антибіотиків. Зазвичай я отримую шматок ураженої кістки й надсилаю його з інструкціями для оцінки мацерації тканин, а потім посіву  на аеробну та анаеробну мікрофлору та визначення чутливості для призначення антибіотикотерапії. Інколи для лікування остеомієліту потрібне резекційне хірургічне втручання та тривалий курс антимікробних препаратів, оскільки деякі ураження прогресують до остеонекрозу 4.

Osteomyelitis
intraoral radiograph that demonstrates vertical bone loss of the maxillary incisors which have > 50% attachment loss

Рисунок 4. Остеомієліт. На (а) показано генералізоване збільшення прикріплених ясен і слизової оболонки піднебіння, пов'язаного з різцями верхньої щелепи, включно з втратою нормальної текстури тканин. На (b) зображено внутрішньоротову рентгенограму, яка демонструє вертикальну втрату кісткової тканини різців верхньої щелепи з втратою прикріплення >50 %. Інцизійна біопсія м'яких тканин та альвеолярної кістки виявила остеомієліт.
© Крістофер Сове

Розширення альвеолярної кістки 

Розширення альвеолярної кістки (клінічний опис) або хронічний альвеолярний остеомієліт (гістопатологічний діагноз) — це випинання або потовщення альвеолярної кістки під прикріпленими яснами. Це хронічне запальне захворювання, пов'язане із захворюванням пародонту та потенційною резорбцією зубів 5, і, можливо, частіше зустрічається у котів, ніж у собак. Зазвичай внутрішньоротові рентгенограми ураженої ділянки показують вертикальну втрату кісткової тканини на мезіальній і дистальній поверхнях зуба, що можна підтвердити за допомогою зондування пародонта; втрата прикріплення зазвичай становить >50 %. Така картина вертикальної втрати кісткової тканини дуже часто пов'язана з розширенням альвеолярної кістки 6, але для підтвердження діагнозу необхідно провести гістопатологічне дослідження кістки. Лікування складається з хірургічного видалення ураженого зуба, альвеолопластики та первинного закриття слизово-ясенного клаптя. Прикріплені ясна часто бувають тонкими і міцніше прикріплені до альвеолярної кістки, тому періостальний ліфтинг потрібно проводити з обережністю, щоб уникнути перфорації та утворення ротоносової нориці.

Акантоматозна амелобластома

Акантоматозні амелобластоми (АА) — це одонтогенні пухлини, базова структура яких нагадує орган емалі (рисунок 5). Ці пухлини вважають місцево деструктивними, оскільки вони зазвичай спричиняють регіонарну інвазію в кістку й не метастазують (рисунок 6). Стандартне лікування полягає в хірургічній резекції одним блоком. Історично вважалося, що АА має високу частоту рецидиву пухлини після резекції, але нещодавнє дослідження поставило під сумнів цей погляд; в огляді 263 пацієнтів з АА не було виявлено жодних ознак рецидиву пухлини в жодного пацієнта, навіть якщо у 65,2 % пацієнтів були неповні краї 7.

A round but irregularly textured gingival enlargement

Рисунок 5. Округле, але нерівномірної текстури розростання ясен в ділянці 301 і 401 (зуби не присутні).

© Крістофер Сове

An intraoral radiograph of the dog

Рисунок 6. Внутрішньоротова рентгенограма собаки на рисунку 5, на якій видно локальну деструкцію кістки, спричинену ураженням. За допомогою інцизійної біопсії діагностовано акантоматозну амелобластому (колишня назва — акантоматозний епуліс).

© Крістофер Сове

Папілярна плоскоклітинна карцинома

Папілярна плоскоклітинна карцинома (ППКК) порожнини рота історично вважали пухлиною молодих собак, але зараз визнано, що вона зустрічається у собак різного віку. Це особливий тип ПКК, який є місцево агресивним, оскільки часто проникає в кістки, але не дає метастазів (рисунок 7). Загалом, він вважається менш агресивним і має відносно сприятливіший прогноз, ніж інші форми ПКК порожнини рота. Лікування зазвичай полягає в хірургічній резекції з 10-міліметровими краями для повного видалення великих і мікроскопічних пухлинних клітин. Променева терапія також вважається надійним методом лікування цього типу пухлини 8.

A round and irregularly textured gingival enlargement associated with the attached gingiva of 202 and 203

Рисунок 7. Кругле збільшення ясен неправильної консистенції, пов'язане з прикріпленими яснами в ділянці 202 й 203. Інцизійна біопсія підтвердила папілярну плоскоклітинну карциному.

© Крістофер Сове

Плоскоклітинна карцинома

Лікування нижньощелепної та верхньощелепної ПКК (рисунок 8) (потрібно зазначити, що це не тонзилярна й не папілярна пухлина) зазвичай складається з хірургічної резекції з 10-міліметровими краями. Ця пухлина має метастатичний потенціал, а ризик персистенції місцевої пухлини вищий, ніж при папілярній ПКК. У дослідженні, в якому 21 собака отримав хірургічне лікування, 94 % з них були живі протягом одного року подальшого спостереження 8. Променева терапія вважається лікуванням вибору в разі нерезектабельної ПКК 8.

regional enlargement of the attached gingiva and mucosa in the left rostral mandible involving 301-304

Рисунок 8. На зображенні показано регіонарне розростання прикріплених ясен і слизової оболонки на лівій ростральній частині нижньої щелепи, що охоплює ділянку 301-304. Це гарний приклад ураження, яке найкраще можна описати як новоутворення в порожнині рота; він ілюструє важливість встановлення правильного діагнозу перед початком радикального лікування, оскільки за результатами гістопатологічного дослідження це ураження було діагностовано як плоскоклітинна карцинома (ПКК).

© Крістофер Сове

Висновок

Мета цього ілюстрованого посібника — показати, що існує широкий спектр можливих діагнозів, при яких у тварини спостерігається розростання ясен. Хоча лікарі-практики можуть використовувати певні шаблони для визначення клінічних симптомів, діагноз і прогноз не можна встановлювати на підставі зовнішнього вигляду; в кожному випадку потрібно рекомендувати повне обстеження для найкращого підбору оптимального лікування.

Список використаної літератури

  1. Bell CM, Soukup JW. Nomenclature and classification of odontogenic tumors — Part II: Clarification of specific nomenclature. J. Vet. Dent. 2014;31(4);234-243. 

  2. Murphy BG, Bell CM, Soukup JW. Tumor-like proliferative lesions of the oral mucosa and jaws. In: Veterinary Oral and Maxillofacial Pathology. Hoboken: John Wiley & Sons, 2019;194. 

  3. Fiani N, Lommer MJ, Chamberlain T. Clinical behavior of odontogenic tumors. In: Oral and Maxillofacial Surgery in Dogs and Cats, 2nd ed. Verstraete FJM, Lommer MJ, Arzi B (eds). St. Louis: Elsevier Inc., 2020;447. 

  4. Reiter AM, Gracis M. Commonly encountered dental and oral pathologies; In: BSAVA Manual of Canine and Feline Dentistry and Oral Surgery, 4th ed. Gloucester: British Small Animal Veterinary Association, 2021;93.

  5. Bell CM, Soukup JW. Histologic, clinical, and radiologic findings of alveolar bone expansion and osteomyelitis of the jaws in cats. Vet. Pathol. 2015;52(5):910-918. DOI: 10.1177/0300985815591079. Epub 2015 Jun 25. PMID: 26113612.

  6. Peralta S, Fiani N, Scrivani PV. Prevalence, radiographic, and demographic features of buccal bone expansion in cats: A cross-sectional study at a referral institution. J. Vet. Dent. 2020;37(2);66-70. 

  7. Goldschmidt SL, Bell CM, Hetzel S, et al. Clinical characterization of canine acanthomatous ameloblastoma (CAA) in 263 dogs and the influence of postsurgical histopathological margin on local recurrence. J. Vet. Dent. 2017;34(4):241-247. DOI: 10.1177/0898756417734312. Epub 2017 Oct 4. PMID: 28978273.

  8. Geiger T, McEntee MC. Clinical behavior of nonodontogenic tumors. In: Oral and Maxillofacial Surgery in Dogs and Cats, 2nd ed. Verstraete FJM, Lommer MJ, Arzi B (eds). St. Louis: Elsevier Inc., 2020;429-430. 

Christopher Sauvé

Christopher Sauvé

Крістофер Сове закінчив Західний коледж ветеринарної медицини Канади у 2012 році Читати далі

Інші статті в цьому випуску

Номер випуску 33.3 Опубліковано 22/11/2024

Нові підходи до лікування остеоартриту в собак: етіологія, виявлення, діагностика

Чи достатньо добре лікарі діагностують остеоартрит у собак? Чи маємо ми стереотипні уявлення про нього? Ця стаття допоможе зрозуміти, наскільки правильним є наше розуміння цього захворювання.

Автор(и): Éric Troncy

Номер випуску 33.3 Опубліковано 07/11/2024

Патологічна гіперкальціємія в собак

У цій статті розглянуто диференціальні діагнози та варіанти терапевтичного лікування при підвищеному рівні кальцію в організмі собак.

Автор(и): Jordan M. Hampel та Timothy M. Fan

Номер випуску 33.3 Опубліковано 01/11/2024

Анестезія геріатричних пацієнтів

Анестезію пацієнтам похилого віку ветеринарні лікарі роблять щодня — це буденність. У цій статті автори переглядають сучасні наукові напрацювання та дають поради щодо найбезпечнішого підходу до таких тварин.

Автор(и): Kate White та Flo Hillen

Номер випуску 33.3 Опубліковано 07/10/2024

Саркопенія та контроль маси тіла в старіючих собак

У старіючих собак втрата м'язової маси, або саркопенія, є реальною й поширеною проблемою; в цій статті розглянуто найкращі способи її розпізнавання та лікування.

Автор(и): Matthew A. Kopke