Робота з хворим новонародженним цуценям

Вступ

Ветеринарні пацієнти у віці до трьох тижнів є вразливими і - з різних причин - їх стан може стрімко погіршуватися у разі захворювання. У 85% цуценят, які помирають протягом першого місяця життя, клінічні ознаки з’являються менш ніж за п’ять днів до смерті, тому новонароджених цуценят, які виглядають нездоровими, слід розглядати як невідкладний випадок, як тільки власник звернувся до клініки. А лікування, як правило, починається до (і в більшості випадків без) точного етіологічного діагнозу. Клінічні ознаки у новонароджених цуценят зазвичай неспецифічні і можуть включати респіраторний дистрес, вокалізацію, здуття та біль у черевній порожнині, анорексію, поганий приріст маси тіла, слабкість та гіпотермію, але жоден з них не є патогномонічним для конкретної основної причини.

Початкові фактори, які слід враховувати

Власника слід попросити доставити в клініку не тільки хворе цуценя, але і суку з усім приплодом. Крім усього іншого, перевірка цілого приплоду може дозволити на ранній стадії виявити інших хворих цуценят. При обстеженні суки можна виявити захворювання, які могли вплинути на здоров’я цуценяти - такі як метрит, мастит, агалактія/гіпогалактія, інвагінація сосків (що перешкоджає смоктанню) або (рідко) вульварні везикули, що свідчать про наявність у матері герпесвірусної інфекції. Якщо власник стежив за масою тіла новонароджених, корисно, щоб він також приніс свої записи або графіки росту. Поради щодо правильного транспортування новонароджених цуценят також є життєво важливими. Оскільки новонароджені цуценята мають поганий термогенез, важливо, щоб температура навколишнього середовища під час транспортування підтримувалася на рівні близько 28°C. Однак слід також уникати надмірного тепла, оскільки новонароджені цуценята не здатні відійти від занадто гарячих предметів. Грілками, що нагріваються у мікрохвильовій печі, або пляшками з гарячою водою слід користуватися з обережністю, щоб уникнути індукованої гіпертермії та запобігти опікам шкіри (циліндричні пляшки можуть також перекотитися та роздавити новонароджених). Гіпертермія не тільки заважатиме клінічній оцінці, оскільки перегріті новонароджені вокалізують і часто гіперактивні, вона також підвищує метаболізм цуценяти і, відповідно, його енергетичні витрати.

Після прибуття до клініки рекомендується дотримуватися певних гігієнічних заходів. Новонароджені мають незрілу імунну систему і повинні бути захищеними від внутрішньолікарняних інфекцій, тому час перебування в залі очікування повинен бути якомога коротшим, без контакту з сторонніми поверхнями або іншими тваринами. Огляд слід проводити на чистій, сухій поверхні, бажано підігрітій (наприклад, грілкою з температурою 28-35°C), дезінфікованими руками в рукавичках. Бажано, щоб лікар також переодягнувся в чистий одяг.

Клінічне обстеження суки

Загальне клінічне обстеження повинне включати оцінку ознак бактеріємії. Наприклад, чи є на шкірі, вухах або в пащі суки (включаючи зубний камінь) ознаки інфекційного процесу, що може бути джерелом бактерій? Чи спостерігаються вагінальні виділення з неприємним запахом, що свідчить про метрит? Слід оглянути молочні залози на наявність ознак маститу, недостатнього розвитку тканин молочної залози та перевірити анатомію сосків, щоб переконатися, що новонароджені можуть вільно смоктати (рисунок 1). Слід також оцінити вгодованість суки, щоб упевнитися в її здатності продукувати достатню кількість молока, а також оцінити її материнську поведінку: чи цікавиться сука своїми цуценятами, коли вони пищать? Однак ветеринарний лікар повинен обережно поводитися з приплодом, оскільки в таких ситуаціях турботливі самки можуть вкусити.

Клінічне обстеження новонароджених

Ветеринарний лікар повинен спочатку перевірити деякі ключові факти щодо харчування цуценяти протягом попередніх днів: як було організовано годування протягом перших 8 годин життя (тобто періоду, коли кишковий бар'єр відкритий для пасивного перенесення колостральних антитіл) 1, і чи годує власник цуценят з пляшечки (оскільки можлива аспірація з потенційними респіраторними ускладненнями)? Якщо цуценят зважували, також інформативним є розрахунок приросту їхньої маси тіла від народження до дводенного віку: 96% цуценят, які втрачають вагу за цей період, мають недостатню передачу пасивного імунітету 2. В ідеалі, протягом двох перших днів життя втрати ваги не повинно бути. Пізніше отримані дані про масу тіла слід порівняти з референтною кривою росту для даної породи (рисунок 2) 3. Метою є щоденний приріст приблизно на 2-4 г на кілограм очікуваної маси тіла дорослої тварини, при цьому мінімальна мета - збільшення маси тіла у 1,5 рази на 7-й день після народження і у 3 рази на 21-й день після народження.

Температуру тіла цуценяти слід вимірювати за допомогою дитячого електронного термометра з гладким наконечником; інфрачервоні безконтактні термометри поки що не перевірені для новонароджених. Нормальна температура новонародженого нижче, ніж у дорослої людини. Як орієнтир, більшість цуценят матимуть середню температуру 36,5±1°C на 1-й день, 37,0±1,3°C на 7-й день та 37,2±0,5°C на 14-21 день 4. Слід відзначити два критичних моменти. По-перше, переохолоджене цуценя слід зігрівати поступово (підвищуючи температуру максимум на 1°С на годину), різке зігрівання може призвести до загибелі внаслідок розширення периферичних судин і надмірної активації клітинного метаболізму. Зігрівання в ідеалі здійснюється за допомогою інкубатора, з поступовим підвищенням температури на один градус більше, ніж у новонародженого, поки не буде досягнуто 37°C. Вологість в інкубаторі повинна бути близько 55-65%. По-друге, годування необхідно відкласти до досягнення новонародженим температури 35°C: температура нижче цієї позначки викликає кишковий застій і пригнічує травну ферментативну активність. Як наслідок, молоко або застоюється в шлунку, або залишається неперетравленим, створюючи умови для розмноження бактерій, що призводить до бактеріємії та смерті. 

Стан гідратації новонародженого цуценяти визначити не завжди легко, оскільки визначення тургору шкіри в цьому віці не є інформативним. Дегідратацію можна визначити або суб’єктивно, оцінюючи сухість слизових оболонок ротової порожнини, або об’єктивно, вимірюючи питому вагу сечі за допомогою рефрактометра (рисунок 3). Сечу можна зібрати в невелику пластикову пробірку, масажуючи область промежини ватною паличкою, змоченою теплою водою, при цьому будь-яке значення питомої ваги сечі вище 1,030 вважається клінічно значимим. За відсутності рефрактометра може бути корисним визначення кольору сечі; оскільки сеча новонароджених зазвичай майже безбарвна, темно-жовтий колір свідчить про зневоднення.

Особливу увагу слід приділяти пупку - це основний шлях проникнення бактерій, оскільки пупкова вена знаходиться в безпосередньому зв’язку з печінкою, а пупкові артерії - з клубовою артерією. Якщо залишок пуповини не висох і не відпав протягом тижня після народження, це може свідчити про омфаліт/омфалофлебіт і, можливо, бактеріємію.

Навіть якщо цуценяті вже кілька днів, важливо провести обстеження на наявність вроджених аномалій, до яких відносяться гідроцефалія, розщілина піднебіння та атрезія анального отвору. Уточніть, чи помічав власник виділення меконію або калу, хоча через вилизування цуценят матір’ю, за цим складно прослідкувати. Оцінка стану серця може виявити брадикардію (100 - 150 уд/хв); це часто є захисним рефлексом, пов’язаним з гіпотермією, і не є показанням для призначення кардіологічних препаратів.

Подальші діагностичні дослідження

Забір крові

Забір крові можна проводити у будь-якому віці шляхом пункції яремної вени (голкою 23-25G), хоча у новонароджених важливо уникати потрапляння спирту на шкіру (для обмеження кровотечі після забору та охолодження новонародженого), а місце забору слід ретельно притиснути протягом щонайменше хвилини після процедури. Тим не менш, пункція яремної вени зазвичай проходить набагато легше для лікаря, ніж передбачалося, і є цілком безпечною для новонародженого. Референтні показники для новонароджених відрізняються від показників у дорослих (таблиця 1). Глікемія (рівень глюкози у крові) - найпростіший (і найкорисніший) параметр, який можна виміряти за допомогою глюкометра, призначеного для хворих на цукровий діабет. Для дослідження потрібна лише одна крапля крові з вушної раковини або лапи; збір може бути полегшений шляхом нанесення вазеліну на шкіру.

Таблиця 1. Референтні значення показників крові у новонароджених цуценят (адаптовані з 5,6,7,8).

Діагностична візуалізація

Рентгенографічні та ультразвукові дослідження можуть дещо заплутати, оскільки різні знахідки, які були б ненормальними у дорослих, можуть не мати клінічного значення у новонароджених (рисунок 4). Наприклад, перитонеальний випіт спостерігається у 60% цуценят протягом перших двох тижнів життя (і у 30% у віці одного місяця) і не має клінічних наслідків; в подальшому рідина спонтанно розсмоктується. Аналогічно, розширення ниркових мисок спостерігається у 40% цуценят, обстежених на 2-й день, 25% - на 7-й день і 5% - у двомісячному віці, без будь-яких клінічних ознак. На сканограмі до 14-го дня життя ниркова кора новонародженого може мати два чітко виражених шари (зовнішній шар гіпоехогенний, а внутрішній більш ехогенний). До 21 дня паренхіма селезінки може мати дуже характерну "леопардову" ехотекстуру, що, як припускають, пов'язано з активацією імунної системи новонародженого (неопубліковані дані авторки).

Більш детальна інформація про клінічне обстеження новонародженого цуценяти доступна в режимі онлайн (французькою, англійською та німецькою мовами) у відкритому доступі за посиланням https://neocare.pro/le-developpement-du-chiot/.

Госпіталізація - навіщо, кого і куди

Навіщо госпіталізувати?

Госпіталізація не лише дозволить провести специфічні лікувальні процедури (орогастральна інтубація, введення рідини та медикаментозна терапія), але й забезпечить інтенсивне спостереження та виходжування: стан новонародженого може швидко погіршуватися без жодних попередніх клінічних ознак. Більшість захворювань у цуценят мають бактеріальну складову, але три фактори в поєднанні значно погіршують стан тварин: переохолодження, гіпоглікемія та зневоднення. При госпіталізації контролювати ці показники значно легше, а без належного обстеження і догляду медикаментозне лікування є неефективним. Госпіталізація також може допомогти зменшити занепокоєння власника і - якщо смерть все ж таки настане - дозволить швидко провести розтин після смерті.

Кого госпіталізувати?

Госпіталізація суки має перевагу в тому, що полегшується догляд за хворим цуценям, але це також означає доставлення до клініки всього виводку, включаючи цуценят без ознак хвороби: у цьому випадку вони надмірно піддаються ризику розвитку лікарняних інфекцій. Крім того, важко проводити інтенсивну терапію (наприклад, вливання рідини) молодим цуценятам, розміщеним поруч з матір’ю, оскільки вона буде облизувати їх і може пошкодити крапельницю або інше обладнання. Як правило, госпіталізації підлягає тільки хворий новонароджений, але якщо до клініки потрапляє кілька цуценят з одного виводку, їх необхідно позначити за допомогою кольорових нашийників. Якщо частина або весь приплід залишається в клініці, важливо не допустити розвиток маститу у суки через відсутність смоктальної активності.

Куди госпіталізувати?

В ідеалі, новонароджене цуценя повинно знаходитися в кімнаті окремо від інших пацієнтів на стаціонарі в умовах контролю температури та швикдодоступною подачею кисню. Це може бути спеціальний інкубатор для цуценят, вживаний людський інкубатор для новонароджених (рис. 5), пташиний інкубатор або навіть саморобний пристрій з використанням великого пластикового контейнера або акваріума, оснащеного кришкою (але такою, що забезпечує циркуляцію повітря). Невеликі інкубатори мають перевагу в тому, що вони переносні: якщо в клініці немає спеціального нічного персоналу, ветеринарний лікар може забрати виводок додому для лікування, хоча це не є ідеальним варіантом. Інкубатори, як правило, також дозволяють підтримувати високу вологість (60%): новонароджені можуть зазнавати зневоднення, втрачаючи вологу як через шкіру, так і через дихальні шляхи, особливо коли вони дихають відкритою пащею. Температура в інкубаторі, як правило, повинна бути близько 28-30°C протягом першого тижня життя і 26-28°C протягом наступного тижня, але її слід регулювати відповідно до температури новонароджених, щоб підтримувати її в межах 36-38°C. Пам’ятайте, що інкубатори забезпечують лише тепло: вони не можуть знизити температуру нижче кімнатної. За відсутності інкубатора з терморегулятором можна використовувати нагрівальні килимки або спеціальні подушки, що нагріваються у мікрохвильовій печі (після перевірки температури в місці контакту з новонародженим); інфрачервоні лампи використовувати не рекомендовано.

Як інкубатор, так і всі поверхні в приміщенні для утримання потрібно регулярно очищати і дезінфікувати, щоб не допустити зараження новонароджених бактеріями від госпіталізованих дорослих тварин. Однак вибір дезінфікуючого засобу є важливим, оскільки деякі з них можуть пошкодити ніжну шкіру новонароджених. Вимога щодо дезінфекції також стосується всього обладнання, необхідного для годування цуценят, такого як пляшечки, соски та шприци, а якщо використовується замінник молока, його слід зберігати відповідно до інструкцій виробника (в тому числі між наступними госпіталізаціями).

Лікування та інтенсивна терапія

Регідратацію новонароджених можна проводити підшкірним, внутрішньовенним (в/в) або внутрішньокістковим (в/к) шляхами (в останньому випадку через стегнову кістку). Для останніх двох варіантів важливо видалити повітря з системи введення перед підключенням до цуценяти. Слід пам'ятати, що ризик перенасичення рідиною (і, як наслідок, набряку легенів) у новонароджених цуценят високий, тому при лікуванні зневоднення середнього та тяжкого ступеня слід ввести болюс ізотонічного розчину Рінгера-лактату (30-45 мл/кг) з подальшим підтриманням постійної швидкості інфузії (constant rate infusion, або CRI) на рівні 3-4 мл/кг/год (з додаванням декстрози, якщо це необхідно) 9. Перевагу слід надавати внутрішньовенному шляху 10, але внутрішньовенний катетер не слід залишати на місці більше 3 днів через ризик розвитку остеомієліту. Підігрівати інфузію не потрібно через низьку швидкість потоку; нагріті рідини просто охолоджуються при проходженні через систему для введення.

Для лікування гіпоглікемії цуценяті слід ввести в/в болюсно 12,5% декстрози (50% декстроза, розведена 1:4) в дозі 1 мл/кг з подальшою інфузією ізотонічного розчину (Рінгера) з додаванням декстрози (1,25-5%). Новонародженим у менш критичному стані з нормальною температурою тіла можна давати 5-10% розчин глюкози по 0,25 мл/30 г (9,10). Розчини цукру (30% глюкози або меду) можна застосовувати перорально, щоб уникнути гіпоглікемії, наносячи кілька крапель на язик або на внутрішню поверхню рота.

Медикаментозна терапія у новонароджених є потенційно проблематичною; перед призначенням будь-якого лікарського засобу необхідно оцінити його безпеку для новонароджених, і це найкраще робити за підручниками (наприклад, 11), а не за рекомендаціями виробника, оскільки більшість лікарських засобів не були оцінені для новонароджених перед реєстрацією продукту. Оскільки більшість захворювань новонароджених мають бактеріальний компонент, антибіотикотерапія майже завжди призначається в плановому порядку. За можливості антибіотики слід вводити підшкірно або внутрішньовенно; перорально дрібним тваринам препарати вводять у рідких лікарських формах, при цьому їхнє дозування важко контролювати і можна ввести неправильну дозу. Крім того, деякі антибіотики, що застосовуються перорально (особливо ампіцилін, метронідазол та амоксицилін), можуть змінювати (принаймні тимчасово) мікрофлору травного тракту, підвищуючи ризик виникнення діареї. Антибіотиками першого вибору авторка вважає ампіцилін/амоксицилін та амоксицилін+клавуланову кислоту, далі йдуть деякі макроліди (еритроміцин, тилозин) та цефалексин або цефтіофур. Інші антибіотики з відомими побічними реакціями (наприклад, аміноглікозиди, які можуть спричинити нефротоксичний ефект, та тетрацикліни, які можуть знебарвити зубну емаль) також можуть бути розглянуті для застосування, але тільки короткочасно і за неефективності інших антибіотиків (наприклад, при відсутності клінічного поліпшення після трьох днів лікування), або за даними антибіотикограми.

Догляд за цуценятами

Успіх як медикаментозного, так і хірургічного лікування залежить від якості медсестринського догляду. На додаток до введення ін’єкцій, інфузій рідини тощо, цуценята потребують набагато інтенсивнішого догляду, ніж дорослі тварини, включаючи щоденне зважування, часте годування та індукцію дефекації/сечовипускання, не кажучи вже про рутинні профілактичні заходи, такі як планові обробки від гельмінтів. Для медперсоналу корисним буде спеціальне навчання з оцінки стану новонароджених та догляду за ними. Належне харчування є особливо важливим; годування може здійснюватися за допомогою пляшечки або зонду (табл. 2), але спочатку необхідно перевірити ректальну температуру (годувати тільки при температурі >35°C) та оцінити стан шлунку (годувати тільки якщо шлунок порожній). Якщо шлунок не спорожнився через 4 години після останнього прийому корму, перевірте тварину на переохолодження і переконайтеся, що цуценя випорожнилося; якщо пряма кишка повна, дефекацію можна стимулювати кінчиком термометра.

Таблиця 2. Варіанти годування новонароджених цуценят.

Клінічне покращення стану хворого цуценяти зазвичай демонструється спочатку припиненням постійної вокалізації («плачу»), покращенням життєздатності та нормалізацією ректальної температури. Додатковою ознакою є те, що госпіталізоване цуценя починає набирати вагу через день або близько того. Також необхідно не забувати про господарів, які будуть дуже хвилюватися, і важливо інформувати їх про стан пацієнта, принаймні один або два рази на день. Надсилання даних про вагу, фотографій або коротких відеозаписів годування цуценяти дозволяє власникам бути в курсі подій, не витрачаючи при цьому багато часу, а команда асистентів або медсестер може відігравати центральну роль у цьому спілкуванні.

Продовження курсу - лікування в домашніх умовах?

Навіть якщо новонароджене цуценя є потенційно цінною породистою твариною, часто власникам тварини буває важко належним чином здійснити оплату за час, витрачений на стаціонарне лікування (а тим більше, якщо йдеться про безпородну або незареєстровану тварину). Лікування в домашніх умовах може бути варіантом після початкового лікування в клініці, особливо, якщо провести власникам навчальні сесії. Такий варіант особливо ефективний для заводчиків, оскільки вони мають більше часу, сильну мотивацію і часто мають власний інкубатор. Таким чином, зменшуються поточні витрати і знижуються ризики внутрішньолікарняної інфекції. Варто навчити власника базовим технікам (підшкірні ін’єкції, вимірювання питомої ваги сечі та годування через зонд (Вставка 1)), а коли цуценя повернеться додому, його стан можна контролювати за допомогою щоденного телефонного зв’язку з командою асистентів або медсестер.

Блок 1. Безпечне годування через зонд.

• Для тварин масою тіла менше 300 г обирають трубку діаметром 1,5 мм, вище цієї ваги - 2,6-3,3 мм.
• Визначте правильну довжину введення, вимірявши відстань між підборіддям цуценяти і точкою ліктя; відзначте відстань фломастером.
• Наповніть шприц молоком, підігрітим до 37°С, з розрахунку 4-5 мл/100 г маси тіла.
• Приєднайте трубку до шприца і наповніть молоком, переконавшись, що все повітря видалено.
• Покладіть новонародженого у вертикальне положення з вирівняними головою і тулубом. Злегка відкрийте пащу, натиснувши на бокові стінки рота. Тримаючи голову прямо, введіть трубку в рот (рисунок 6).
• Просуньте трубку до глотки і дайте новонародженому проковтнути її (цей рефлекс повинен зберігатися навіть у ослаблених цуценят). Слід зазначити, що кашльовий рефлекс, навіть якщо трубка потрапляє в трахею, відсутній до 6-10-денного віку.
• Щоб уникнути зригування, об’єм молока обмежують (4-5 мл на 100 г маси тіла) і випоюють протягом 1-2 хвилин, щоб шлунок поступово заповнився.
• Після закінчення годування складіть трубку навпіл (щоб зупинити подальше надходження молока) перед тим, як вийняти її.
• Трубку слід негайно промити гарячою водою з миючим засобом, потім сполоснути і висушити. Зберігайте її у чистому місці до наступного годування.
• Штучний замінник молока слід готувати перед кожним годуванням.

Основні причини смертності новонароджених

Якщо цуценя помирає, розтин з подальшим бактеріологічним, гістологічним та/або ПЛР-дослідженням може допомогти виявити основну причину, яка часто може бути багатофакторною (Вставка 2). Були виявлені різні специфічні патогени (Таблиця 3), але на неспецифічні опортуністичні бактеріальні інфекції, що призводять до септицемії, як вважається, припадає 40-65% всіх випадків смерті новонароджених (12,13). Новонароджені інфікуються переважно оральним шляхом та/або через відкриті пупкові канали, при цьому розвиток септицемії залежить від впливу значного бактеріального навантаження (з навколишнього середовища або від матері) та/або внутрішньої слабкості новонародженого, що виникає внаслідок так званого «синдрому 4Г» (гіпотермія-гіпоглікемія-гіпоксія-гіповолемія). Можуть бути задіяні й інші фактори. Значна кількість паразитів (особливо круглих гельмінтів та кокцидій) може бути основним фактором, що спричиняє пряму конкуренцію за поживні речовини та/або опосередковано - через спричинення діареї. Паразитарна інвазія також може спричинити бактеріємію, коли мігруюча личинка Toxocara переходить з травного тракту в легені через печінку, поширюючи бактерії з шлунково-кишкового тракту. Ще одним чинником може стати травмування. Це може статися випадково, коли власник поводиться агресивно або нетерпляче при годуванні з пляшечки; особливо це можливо у слабких новонароджених, які мають слабкий ковтальний рефлекс, що призводить до аспірації молока. Також можливе травмування сукою; іноді причиною роздавлювання або укусів новонароджених матір'ю вважають неадекватну материнську поведінку, але першопочатковим поштовхом часто буває слабкість самого новонародженого (внаслідок гіпоглікемії та гіпотермії).

Блок 2. Фактори, що призводять до загибелі новонароджених цуценят.

Таблиця 3. Специфічні інфекційні причини смерті новонароджених (0-21 день життя).

Некропсія і додаткові дослідження

У разі смерті цуценяти важливо провести розтин, але певні фактори мають вирішальне значення для оптимізації якості результатів: якщо дослідження не може бути проведене відразу після смерті, цуценя слід зберігати при температурі +4°C. Заморожування недоцільне, оскільки це заважає гістопатологічним дослідженням і може ускладнити навіть поверхневе дослідження після розморожування. Практикуючих лікарів часто доводиться заохочувати до проведення розтину, можливо, тому, що вони стурбовані відмінностями між новонародженими і дорослими. Тим не менш, ретельне спостереження часто дає змогу встановити причину смерті. Наприклад, лікар може виявити нездатність проковтнути молоко (порожній шлунок і кишечник, повний жовчний міхур, затримка меконію), серйозну вроджену аномалію (наприклад, атрезію тонкої кишки) або інтенсивну паразитарну інвазію (паразити, виявлені в кишечнику, або печінкові рубці від міграції личинок Toxocara). Фотографії органів після розтину також можуть дозволити провести ретроспективний аналіз. Часто при розтині не помітно уражень, але слід взяти зразки для додаткового дослідження (бактеріологічного, гістологічного, ПЛР та паразитологічного), які можуть допомогти встановити причину смерті.

Бактеріологічний посів є інформативним лише в тому випадку, якщо смерть настала менш ніж за 6 годин до розтину, інакше бактерії виходять з травного тракту і контамінують інші органи. Стерильний тампон вводять глибоко в паренхіму селезінки і переносять в стерильний флакон, уникаючи контамінації в черевну порожнину при розкритті. Цілу селезінку також можна зібрати стерильним способом. При необхідності зразки перед відправкою до лабораторії охолоджують; їх слід доставити для аналізу протягом 24 годин.

Тканини для гістології слід занурити в 10% формалін (3,4% формальдегід). Зразки повинні бути не більше 5 мм завтовшки і мають бути відповідно оброблені (з використанням парафінової техніки) протягом 7 днів з моменту збору, щоб забезпечити оптимальну інтерпретацію в патологоанатомічній лабораторії.

Паразитологічна оцінка може бути проведена шляхом поверхневого дослідження кишкового та ректального вмісту, але також може допомогти гістологічне дослідження (наприклад, для виявлення Neospora і Toxoplasma).

Нарешті, якщо труп був заморожений перед розтином та/або є ознаки аутолізу, ПЛР є єдиним надійним методом дослідження; кількісна ПЛР (в режимі реального часу) може надати корисну інформацію щодо більшості збудників інфекцій.

Висновок

Лікування хворого новонародженого цуценяти залежить більшою мірою від правильного догляду, допоміжних речовин та антибіотикотерапії, аніж від будь-яких специфічних ліків. Швидкий початок лікування є ключовим елементом для досягнення успіху, разом з відповідними профілактичними заходами для цілого приплоду. У більшості випадків клінічні ознаки перед смертю є короткочасними і дуже схожими, незалежно від основної причини, а лікування нерідко виявляється безуспішним. Для контролю неонатальної смертності слід застосовувати проактивний підхід. Найкраще заздалегідь оцінити організацію процесу родів, відвідавши заводчика, приділяючи особливу увагу веденню вагітності та родів, реанімації та годівлі новонароджених, гігієнічним процедурам та умовам навколишнього середовища.